«Біле сніговисько…». Олексій Мартиненко.
Біле сніговисько Крутить, як колесо. Діє промовисто На посміховисько У люті морози Поезію прози. Щоб не за темно Та Недаремно. Бо ти диви які діжки: Настали, наче, часи важкі. Поки малюєш собі портрет Лопату у зуби — і вперед. Доки ж кепкуєш, як телепень, з інших. З тебе насміхаються навіть миші. Досить читати статті-кліше: Зима…