Корисні та цікаві матеріали зі всього світу.
Засипано снігом стежки та подвір’я – Замети круті вище стріх. Володарка сніжна розсипала пір’я З коштовних подушок своїх. Завмерло життя, зупинились години. І в часу рахунку нема. Зникає довкілля від зору людини – Кружляє, вирує зима. Зима, мов чаклунка, велично кружляє, Чарівні вершить чудеса. І захват, і подив вона викликає –Хуртовина Засипано снігом стежки та…
Как часто мы слышим фразу «Упущенные возможности», «потерянное время» ? Некоторые оптимистично утверждают, что на самом деле, мы успеваем всё наверстать в жизни. Так ли это? Можно ли войти дважды в одну воду? Ведь в поговорке говорилось о воде, а не реке, не так ли? Река может оставаться той же, а вот вода в ней…
Зрадники в лавах УПА. На фото слюсар-ударник комуністичної праці в 1970 рр., Роман Тучак на псевдо Клим, Кіров.В минулому Окружний референт СБ Коломийського окружного проводу ОУН. Він,через свою дружину, був завербований органами МГБ в серпні 1951 року і отримав кличку Тарас Степанович.
Сонце — мідь золотава, Небу розправило крила. Темінь густу ласкаво Світлими нитями зшило. Зпурхнули птахи (думи?), Зерен їм дрібку залишу. Хай не щебечуть сумно В гілочках білих вишень. Срібним мереживом рясно Бавлять вітри полонину. Той, хто душею прекрасний, Міг сотворити це диво! Всиплю ще зерен всюди, Хай проростають вірші. Сіять добро між люди — Так…
Не кажи їй, друже, що вона не здатна.. її світ – безмежний…. її сил – достатньо де вона ночами гаптувала крила і коли – два серця.. під своїм… носила і, коли півсвіту зрушилось на тебе її сил достатньо… щоб тримати небо…. Щоб тримати небо… засвітити зірку… та буває, друже, їй нестерпно гірко… та буває, друже,…
Сначала будет все хорошо. Потом начнет нарастать напряжение. От того, что он не звонит, или мало общается со мной. Не очень-то интересуется моей жизнью. Мне будет не хватать его любви и внимания… Ломит все тело. Напряжение нарастает с каждой минутой. Раздражение… От всего. Ранимость — на пределе. Все задевает, обижает. Отвлечься невозможно. Спать — тоже….
О. Блок. *** Прокинусь в ранковий серпанок. Вже сонце яскраво сія, Чи ти це до мене на ганок Виходиш, кохана моя? Ворота навстіж геть відкриті. І вітер дмуха у вікно! А співу чарівної миті Не було занадто давно! Разом все; серпанковий ранок. І вітер, і сонце сія, І з ними виходить на ганок Жадана подруга…
