«Голод не тітка» Новелла.
Голодомор — злочин. Я був малий та їстоньки хотів. А поруч були сестри і брати. На черіні, в печі, плискачик млів, Що матінка зробила з лободи. Ту їжу, що так звалася тоді, Матуся порівну на дольки розділила. Не врізала чомусь лише собі… Занадто діточок своїх любила. Нехай Творець відверне цю біду. Який бур’ян замінить нині…
Хочешь, чтобы тобою интересовались – будь интересной!
Жила-была умная и красивая Женщина, замечательная мама и образцовая сотрудница. Одно не давало покоя – не было счастья в отношениях с мужем. Долго она пыталась поправить ситуацию, взывала к супругу, заставляла, угрожала, уходила и возвращалась. Ничего не помогало.
«Я -патологоанатом» Юнона Апринова
Однажды я стала ПАТОЛОГОАНАТОМОМ. Пару раз в год я вместе с бабушкой должна присутствовать на общих семейных праздниках живой или мёртвой. Цимес в том, что я — единственный язычник в семье, а все мои родственники — весьма воинственные и истинно верующие представители угадайте какой религии. И, будто этого мало, у меня одной нет той самой…
«Один день із життя викладача вишу»
Чомусь усі думають, що робота викладача – лише в аудиторії, і закінчується вона рівно тоді, коли він чи вона покидає стіни вишу. Ця думка цілком хибна. Ми – викладачі в університеті – відпочиваємо, а працюємо в інших місцях, майже всюди, де ми перебуваємо, але не в університеті.
«ПИСЬМО ТАТЬЯНЫ НЕ К ОНЕГИНУ» Психолог Ольга Пискунова
Одной из самых болезненных проблем, с которой обращаются ко мне многие мои клиенты, является тема взаимоотношений с родителями. Испытывая часто негативные эмоции к матери или отцу, они тем не менее боятся даже себе в этом признаться. Для них — проявление злости, негодования, раздражения, обиды по отношению к самым родным людям — ТАБУ! Они считают, что…
Фото дня (22.11.2020). Сергей Косыгин
По наличию полос — то ли тигр, то ли матрос. А если учитывать цвет — тигр, сомнения нет
«Одна історія з дитинства або Як друзі стають ворогами»
Ви ніколи не почуєте від мене слів «Я найбільший свій ворог», тому що мої вороги чомусь довго не живуть, а я дуже люблю життя. Так, це звучить пафосно, але чомусь так трапляється.