Не кажи їй, друже, що вона не здатна..
її світ – безмежний…. її сил – достатньо
де вона ночами гаптувала крила
і коли – два серця.. під своїм… носила
і, коли півсвіту зрушилось на тебе
її сил достатньо… щоб тримати небо….
Щоб тримати небо… засвітити зірку…
та буває, друже, їй нестерпно гірко…
та буває, друже, що тебе немає
а вона і далі… небо все тримає…
А вона і далі… вірить щиро.. в чудо….
розганяє хмари.. і виходить в люди
і, коли по світу ти збирав трофеї
десь тоді півсвіту… зрушилось й на неї…
Там згасали зорі…. падали комети
стало так самотньо…. на її планеті
стало там тривожно… і нестерпно гірко
щораз більша в серці її чорна дірка
та знайдуться сили… в неї їх достатньо
і тоді побачиш… на що вона здатна
Знов знайдуть орбіти… всі її планети
більше не спитає… з ким ти.. як ти.. де ти
і тоді повіриш…. як до смерті гірко….
бережи , мій друже…. цю єдину.. зірку .
Автор Ілона Ельтек
