Сьогодні я зрозуміла дві речі: 1. Я не вмію нормально зупинятись і починати знову, 2. Арахісова паста з гливами (гриби) – гидота. Ну і опосередковано третє: перше + друге = рецепт катастрофи та можливе побачення з туалетом. Наче проклята бігова доріжка, що зупиняється тільки у тому разі, коли двигун згорів.
До першого я дійшла вже давно, але кожного разу, коли це згадую — дивуюсь, наче пам’ять стерли.
Шість років тому назад, начитавшись мотиваційної літератури, я вирішила вставати о п’ятій ранку і займатися спортом. Я знала, що для того, щоб сформувати навичку потрібно робити це 21-30 днів. Ну, я і робила. На 31-й день запланувала перерву. І все, 32–го дня навіть і не згадала, що мала зранку займатись.
Через три місяці я вже займалася бодіфлексом (щось типу популярних зараз вакуумів). Та ж сама історія.
У січні цього року я перебирала фотографії на комп’ютері. З жахом дивлячись на свої фото з літа, я зрозуміла, що забагато набрала. І вперше за декілька місяців відірвала свій зад і пішла займатися.
Протрималась три місяці: п’ять днів на тиждень, дві-три години на день. Запланувала перерву на тиждень і тут БАЦ. Двигун згорів. Через місяць він полагодився, потім знову зламався.
Так я роблю геть усе у своєму житті: імпульсивно починаю і імпульсивно закінчую.
Несподівано я вчусь грати на флейті, потім на гітарі, після цього малюю олійними фарбами, медитую, танцюю, співаю, підкорюю фотошоп, сідаю на шпагат, займатися йогою, готую, вивчаю математику, фізику і тд.
Я моментально загораюсь ідеєю навчитись та тільки цим і займаюсь. Часто доходжу до тієї точки, де, якщо я докладу ще трохи зусиль, це може стати звичкою. Можливо, навіть відкрию у собі новий талант. Але у момент, коли я дійсно починаю любити займатися тим, чим займаюсь, я зупиняюсь.
Я та людина, що може робити багато речей, але не настільки добре, щоб з чогось був дійсно гідний результат.
Я постійно завалюю екзамени постійності. Єдина постійність і єдиний предмет, де я хочу п’ятірку.
Двигун, здається, знову запрацював, я би пішла шити сукню у стилі Аріани Гранде, але мене нудить.
Двигун каже, що він і завтра буде працювати. Але я не знаю, який з його станів краще.
А ще він завжди бреше.
Слідкуйте за тим, що ви їсте.
Анастасія Зотова
