Біле сніговисько
Крутить, як колесо.
Діє промовисто
На посміховисько
У люті морози
Поезію прози.
Щоб не за темно
Та Недаремно.
Бо ти диви які діжки:
Настали, наче, часи важкі.
Поки малюєш собі портрет
Лопату у зуби — і вперед.
Доки ж кепкуєш, як телепень, з інших.
З тебе насміхаються навіть миші.
Досить читати статті-кліше:
Зима наваляє білого ще.
