Сонце — мідь золотава,
Небу розправило крила.
Темінь густу ласкаво
Світлими нитями зшило.
Зпурхнули птахи (думи?),
Зерен їм дрібку залишу.
Хай не щебечуть сумно
В гілочках білих вишень.
Срібним мереживом рясно
Бавлять вітри полонину.
Той, хто душею прекрасний,
Міг сотворити це диво!
Всиплю ще зерен всюди,
Хай проростають вірші.
Сіять добро між люди —
Так заповів Всевишній!
07.02.2021Автор: Оля Гичун
