30 ноября — Всемирный день домашних животных.
Не секрет, что некоторые виды животных уже на грани вымирания, а домашние животные часто становятся жертвами насилия от недобрых хозяев , или выбрасываются на улицу. Жестокое обращение — это бич современного общества, и бороться с ним нужно только повышением сознания, и прививанием культуры добра подрастающему поколению.
И стихи, написанные про животных, помогут не просто насладиться поэзией, а больше всего побудят возможно по другому взглянуть на » братьев наших меньших».
Стих про Кузю
Он посмотрел мне прямо в «душу»,
Они умеют делать это,
И взглядом мой покой нарушив,
Он на вопрос свой ждал ответа.
«Я жить хочу!»- сказал без слов,
» Без ласки и любви умру,
Я даже слушаться готов!»-
И на рУки его беру.
А он ко мне прижался тельцем,
Уткнулся носом мне в ладошку,
Иголкою кольнуло в сердце:
«Ну как оставить эту крошку?»
А лучик солнца веселился,
И светом поливал дома,
Так в моей жизни поселился,
Котенок с именем Кузьма .
Автор: Лана Светлана Александрова
Ответственный кот
Солнце дарит ласку небесам,
В парке птичка весело поет,
И махая сумкой в такт шагам,
Бодро марширует черный…кот.
Смотрит он уверенно вперед,
И его нельзя остановить:
В магазин, за рыбкою идет,
Разве кто-то может запретить?,
Где в законе писана статья,
Покажите, пальчиком тыкните,
Что ходить за рыбою нельзя
В магазин коту? Нет? Извините!
И монетки в лапке зажимая,
Кот шагает через переход,
Абсолютно не подозревая,
Что поступком он сразил народ.
Где такие случаи бывали?
Чтобы кот с деньгами! в магазин!
Широко разинув рты стояли,
Люди, возле красочных витрин!
Но коту нет совершенно дела,
Кто и чем вокруг здесь удивлен,
У него хозяйка заболела,
Он теперь в ответе за весь дом!
Попугая покормить и рыбок,
И хозяйке молока купить,
В магазин не пустят — он на рынок!
Сходит, что же делать, так и быть!
И шагает всем на удивленье,
По аллее черный кот смешной
Это правда? Нет, виденье?
Вам решать, но это котик мой!
Автор: Лана Светлана Александрова
Одеська історія
У центрі Одеси, в старенькім будинку
Жили два пухнастих, чудових кота.
Із ранку до ночі не знали спочинку,
В котячих ділах від вусів до хвоста.
Сіренького котика «Тузиком» звали,
Чому саме так — невідомо це нам!
Собаки не рвали його, бо вважали
Що він — теж собака! З таким бо ім’ям!
А другий був «Масік» — здорове котисько.
В Плямистім,біленьким із сірим, пальті.
При зустрічі кланялись голуби низько,
Щоб не опинитись в його животі.
Ось так і жили вони, бились-мирились,
До кицьок ходили, співали пісень,
І мріями з зорями щедро ділились,
Як стануть важливі комусь в один день.
Йшли дні, за весною весна наступала,
Коти у дворі,у сусідів — діла.
І жодна людина в будинку не знала,
Як котикам треба любові й тепла.
І в вечері якось, під звук гучних музик,
що з вікон кафешек басами ревли,
Зібрались до купи наш Масік і Тузік,
І в море топитись від горя пішли.
— Навіщо так жити? Кому ми потрібні?
Он скільки людей і гуляють, і п’ють!
Машини круті і виделочки срібні,
А нас всі пинають і радісно б’ють.
— А хочеться ласки, і теплого дому,
Забратись на руки і м’яко мурчать..
І впевнені, що не потрібні нікому,
Життя своє йшли так бездарно кінчать.
На березі ледве виднілася постать,
Обличчя сумне і опала спина,
У роздумах тяжких годин кілька поспіль
Стояла людина,стояла одна.
— Кому я потрібен в жорстокому світі,
так сумно ‘і нікому руку подать,
Одним — все: тепло сонце дарить і світить,
А я — одинак і це треба прийнять..
Ось так чоловік линув думками сумно
До моря, і хвилі до ніг підпускав.
Коли чує: йде хтось тихенько, безшумно,
Й мурчить коло моря:няв-няв і няв-няв.
Аж дивиться: котиків двійко мандрує!
В очах безнадія і ще щось було…
І враз зрозумів: ось кому подарує
Він серця свого і любов, і тепло!
Над морем сіяє луна в оксамиті,
А в вікнах Людини горіли вогні.
Побільшало душ щасливіших у світі
І стало тепліше на серці Землі.
18.10.2017
Автор: Лана Светлана Александрова
