ККС ВС пояснив, коли ДТП з пішоходом не тягне кримінальної відповідальності
22:36, 5 травня 2026
Верховний Суд залишив у силі виправдання водія у справі про порушення ПДР.
Ілюстративне зображення: magnific
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA
Верховний Суд підтвердив виправдання водія у справі про наїзд на пішохода, наголосивши, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, утворює не будь-яке недотримання водієм, який керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті суспільно-небезпечних наслідків. Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Якщо ні в протоколі огляду місця ДТП, ні в інших джерелах доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, у тому числі й висновках експертів, не встановлене місце наїзду транспортного засобу на пішохода, як і поза розумним сумнівом не встановлено момент виникнення небезпеки для руху водія транспортного засобу та відстань до місця наїзду, а потерпілий перетинав проїзну частину дороги у не встановленому для цього місці, є всі підстави для виправдання водія в наїзді на пішохода, оскільки причинно-наслідковий зв’язок із порушенням водієм вимог пунктів 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 ПДР і заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень відсутній.
Про це йдеться в постанові Першої судової палати ККС ВС від 19 березня 2026 року у справі № 676/2180/16-к.
Обставини справи
За матеріалами справи, водій автомобіля Volkswagen Passat обвинувачувався у тому, що він, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», порушив вимоги пунктів 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 ПДР, не переконався у безпечності руху, не обрав безпечну швидкість, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та, намагаючись уникнути зіткнення з пішоходом шляхом об’їзду зліва, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, перетнув лінію розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (п. 1.3 розділу ПДР), частково виїхав на зустрічну смугу руху та передньою правою частиною автомобіля допустив наїзд на пішохода, який у той момент перетинав проїзну частину справа наліво по ходу руху автомобіля у непризначеному для цього місці.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Суди попередніх інстанцій визнали невинуватим обвинуваченого ч. 2 ст. 286 КК та виправдали його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відсутність порушень ПДР з боку водія, які би виступали безпосередньою причиною настання шкідливих наслідків ДТП.
Верховний Суд залишив без зміни ухвалу апеляційного суду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів ККС вказала, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті суспільно-небезпечних наслідків. Причинний зв’язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК. Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК.
Як вбачається з матеріалів провадження, водій не мав технічної можливості зупинити автомобіль до смуги руху пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху водія, при допустимій для даних дорожніх умов швидкості руху автомобіля (при заданій швидкості руху автомобіля 60-65 км/год), якщо фактична небезпека для цього водія виникла у момент відновлення руху пішохода на відстані 30 м від автомобіля шляхом виконання ним вимог п. 12.3 ПДР. У водія були підстави технічного характеру відступати від вимог пунктів 11.4, 12.3 ПДР та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 в умовах розвитку подій даної ДТП. Із технічної точки зору причиною виникнення події цієї ДТП стала невідповідність дій пішохода нормам вимог пунктів 4.7, 4.8, 4.14 (г, ґ) ПДР.
Встановити експертним шляхом швидкість автомобіля під керуванням водія виявилося неможливим через відсутність характерних ознак – гальмівного шляху чи слідів гальмування. Як відзначив у своїй ухвалі апеляційний суд, надаючи оцінку протоколу огляду місця ДТП, останній не містить жодних даних стосовно місця зіткнення, оскільки у ньому відсутні зафіксовані сліди гальмування, а також відсутня фіксація ознак, за якими можна було б точно визначити місце наїзду на потерпілого, що повністю узгоджується з висновками експертів та їх показаннями в процесі судового розгляду в цій частині. Допитані в процесі судового розгляду експерти також ствердили, що ключовою обставиною для встановлення істини у провадженні є дані, на якій відстані потерпілий почав перетинати смугу руху, по якій рухався автомобіль, оскільки саме тоді він створив небезпеку для руху автомобіля. Якщо пішохід почав перетин смуги руху за 30 м до автомобіля, то водій не зміг уникнути зіткнення з ним шляхом застосування екстреного гальмування.
Зважаючи на те, що з моменту виникнення ДТП минуло майже 10 років і можливість здобуття додаткових даних фактично втрачена, у кримінальному провадженні призначено та проведений цілий комплекс експертних досліджень, викликані і допитані судом усі експерти, колегія суддів ККС погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, які вважали, що законні підстави для задоволення клопотання прокурора та призначення додаткової комплексної автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи відсутні.
З огляду на те, що ні в протоколі огляду місця ДТП, ні в інших джерелах доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, у тому числі й висновках експертів, не встановлене місце наїзду транспортного засобу на пішохода, як і поза розумним сумнівом не встановлено момент виникнення небезпеки для руху водія транспортного засобу та відстань до місця наїзду, потерпілий перетинав проїзну частину дороги у не встановленому для цього місці, місцевий суд дійшов висновку про необхідність виправдання водія в інкримінованих йому діях, оскільки причиннонаслідковий зв’язок із порушенням водієм вимог пунктів 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 та 12.4 ПДР і заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень відсутній.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
Верховний Суд
ДТП
судова практика
Підписуйтесь на наш telegram-канал
щоб бути в курсі актуальних новин
Підписатись
