За два роки тренерських курсів з креативного письма перед моїми очима пройшло багато обдарованих людей – з життєвими історіями, які вони майстерно втілювали в слові.
Серед них були люди високого авторського рівня. Уривки з їхніх «ненаписаних» книжок практично вчувалися в повітрі. Але ці по-справжньому обдаровані люди просто не мали письменницьких амбіцій. Тому їхні книжки залишилися тільки в моїй уяві.
Деякі люди «горіли» своєю справою, захопленням або бізнесом. Їм було що розказати – безцінний досвід, який хочеться матеріалізувати в слова. Для себе, свого бренду, свого імені. Для своїх молодих колег, яким книжка допомогла б швидше зрозуміти всі нюанси справи. Для інших людей, які могли б надихнутися цим досвідом у своєму власному бізнесі.
Окремі люди писали історії зі свого життя так, що хотілося читати й перечитувати. Ці історії були глибокими, щирими, зворушливими. Ці історії могли б стати книжкою для себе. Для своїх близьких як теплі спогади. Для незнайомих людей як підтримка, натхнення, а, можливо, й порятунок .
Коли я побачила, скільки можливостей створено для появи книжок у стилі «документальної прози», або нон-фікшн, зрозуміла – не можу мовчати й нічого не робити для реалізації цих можливостей. Так народилася ідея курсу «Як написати книжку».
Ця ідея тривожить, бо до книжок ставлюся з пієтетом. До книжкового світу ногою двері не штовхнеш. Ще потрібно знайти ті двері, які зможеш відчинити. Ключ до них простий і складний водночас – правда. «Пишіть про що завгодно, тільки б ви говорили правду», – радять класики. У кожного своя правда і свої двері.
До мене книжки прийшли доволі рано. У 5 років я вже вільно читала й знала правду про те, що «всі сім᾿ї нещасні по-своєму».
Буває таке дитинство, коли рятують тільки книжки. Багато книжок. Усі книжки, які потрапляють до рук. Книжки стають захисниками. Книжки стають світом, де ти почуваєшся затишно і де не треба боятися ночі.
Буває й така юність, коли рятують тільки книжки. Улюблені книжки. Книжки, які оселилися у твоїй душі. Книжки стають наставниками. Книжки
стають світом, де ти почуваєшся потрібним і де не треба боятися самотності.
Буває й таке доросле життя, коли рятують тільки книжки. Мудрі книжки. Книжки, які пройшли перевірку часом. Книжки стають порадниками. Книжки стають світом, де ти почуваєшся вільним і де не треба боятися бути собою.
Але у яких би книжкових світах не перебувала людина, рано чи пізно вона починає створювати власну книжку. Про дитинство і страхи. Про кохання і зраду. Про покликання і справу. Про людей і світ.
У когось книжка живе в голові – і розум не відпускає її від страху бути незрозумілим. У когось книжка живе в серці – і воно теж не відпускає від страху, що буде боляче. Але попри все книжка живе своїм життям. Вона просто чекає, коли ви будете готові відпустити її. Коли наважитеся зрештою відчинити двері.
Напишіть свою книжку. Можливо, вона стане для когось захисником або порадником. Можливо, вона допоможе змінити чиєсь життя. Згодом так і буде. Але передусім – допоможіть собі.
Елізабет Гілберт якось зізналася, коли їй хтось говорить, що хоче написати книгу, щоб допомогти іншим, вона їм відповідає: будь ласка, не треба. Не треба писати книгу, щоб врятувати світ. За її словами, коли вона писала «Їж, молися, люби», єдиною людиною, яку їй хотілося врятувати, була вона сама. І випадком вона врятувала інших, розповівши свою історію з притаманною їй щирістю.
Сприймайте свою майбутню книжку як щасливий дарунок. «Ідіть услід за своїм щастям, і відчиняться двері там, де раніше навіть не було дверей». Ці слова Джозефа Кемпбелла прості до геніальності.
23 травня у Бізнес-школа WAKE UP відбудеться тренінг «Як написати книжку», своєрідне промо до мого майбутнього курсу. Разом знайдемо ті заповітні двері. Вам залишиться тільки одне – відчинити їх.
Наталя Фенько
