День Захисника України. Лана Світлана Александрова

Захисникам України.

244618940_402052424722328_509799116854423983_n
За тебе молитись дозволь мені-це так важливо,
Вести перемовини з Янголом, щоб уберіг…
Ти знаєш, життя — це не біль. Це дарунок і диво,
Це сяйво зірок та пригод, й безліч різних доріг..
Дозволь на чекання й на мрію — це так надихає.
Розмова він-на-віч із Богом дається не всім.
Хай Янгол зажди над тобою крило розправляє,
Від кулі, від лиха щитом закриває святим.
Хай слово моє і думки — оберігом в дорогах,
Що робить тебе непоміченим для ворогів.
Молитимусь я на усіх мені відомих мовах,
Проситиму всіх мені знаних святих і богів.
Дозволь…Через простір і відстань тебе обійняти -
То є не важливо: в веселощах ти чи в журбі.
І де б ти не був, маєш завжди і скрізь пам’ятати,
Що хтось оберігами стелить дорогу тобі..

 

* * *
Горять оченята, відкриті серця,
І тиша врочиста у залі,
Стоять дітлахи в час промови бійця,
Не зводять очей від медалі.
Спитали: «А як у полоні було?»,
Наївне питання малечі.
Від спогаду в серці бійця запекло,
І наче щось впало на плечі….
» Було.. І емоцій, і різних думок,
Але головне пам’ятаю,
Щоб вижити, згадував всіх діточок,
Бо знав, саме вас захищаю.»
Чийсь схлип розірвав навпіл тишу дзвінку,
І каменем в душу запало:
Біляве дівчисько сиділо в кутку
І щиро так, чисто ридало.
** *
Мій Любий солдате, пишу я до тебе
З подякой від щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.
Ти зараз на Сході — мене захищаєш,
Щоб мирним у мене був сон,
І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,
На це не потрібно ікон.
Я просто у небо звертаюсь до Бога,
Щоб він тебе крізь боронив,
Безпечною всюди була щоб дорога
І стало на все тобі сил.
Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,
Молюся за тебе щодня,
І хоч особисто тебе я не знаю,
Мені відтепер ти — рідня!
* * *
Іноді… хочеться заплющити очі і нічого не бачити.
Іноді … хочеться заткнути вуха і нічого не чути.
Не читати про смерті в АТО і себе пробачити.
Жити як усі он живуть і байдужим бути…
Так же легше, як інші, хіба ми кращі чи гірші?
Та душа, вона не сліпа і крається болем…
І пишуться знову загиблому воїну вірші,
Що сьогодні був прийнятий Донеччини полем.
Серце знов обливається кров’ю рясно і болісно.
На могилки героїв йдемо і приносимо квіти.
У малому селі, у райцентрі або в мегаполісі
Ми загиблому воїну вдячні за даний шанс… жити
Мені б змовчати може, та Янгол торкає за плечі,
Обіймає :»Залиш у віршах його, пам’яттю жити.
Це для нього так мало, але це такі святі речі.
Хай читають про нього у школах країною діти…
Всі стежки заростуть первоцвітом з роками строкато,
«Хто лежить тут?» — Стирає все пам’ять, буденність та люди…
Правнук прадіду в школі читає посмертну присвяту…
А це значіть, що воїн живим з нами пам’яттю буде.
* * *
Напишу бійцю послання,
У шпиталь чи на війну.
Від схід сонця до смеркання
Буде оберіг йому.
Має знати: ми думками,
Молитвами — поряд з ним,
І хай нашими словами
Буде дух його міцним.
У яку б скрутну годину
Не потрапив би боець,
За тобою, побратиме
Вболіва мільйон сердець!
Закриваючи собою,
Не пускаєш лихо в дім,
Ми пишаємось тобою,
Ти -потрібен нам усім!
* * *
Завжди духу бракує чомусь на подяку..
На тепло від душі і на посміх очей..
Дерев’яним язик враз стає з переляку -
Так людьми нівелюється безліч речей..
На пероні бува в камуфляжі та берцях
Ти побачиш його, він мов «втома війни»…
Ти скажи йому «дякую, друже!» від серця
І за себе , за весь наш народ обійми..
Для бійця стануть трудноші враз всі дрібними..
І розгладяться зморшки за мить на чолі,
Передай вояку та його побратимам
Українців любов та уклін до землі!
* * *

Лист братові

Написано десятирічному кучерявому хлопчику, Іванку Кучіну для брата Дмитра ( м. Перещепино)
На шматочку паперу малює старанно
Сонце, небо і квіти — кучеряве хлоп’я.
Хай виходить незграбно, може навіть погано,
Та підписує щиро брата свого ім’я.
«Брате, Дмитре! Це пише тобі твій Іванко!
Поки ти там на сході мене борониш,
Я за тебе молюсь кожен день до світанку,
Хоч і знаю, що ти теж в цю мить вже не спиш!
Де ти зараз? В Дебальцево чи у Попасній?
Передай там привіт всім таким, як і я.
Ми не зайди з тобою, в країні ми власній,
Захищаємо дім наш, де всі ми-сім’я..
Мама плаче і каже, що ти ще дитина.
Та яка ж ти дитина в свої двадцять два?
Ти пішов захищати свою Батьківщину
Щоб родина твоя була вільна й жива…»
І такі ось малюнки, листи і привіти
Другий рік шлють в підтримку дорослі й малі
Бо душа патріота не змогла б не боліти
Відчуваючи горе своєї землі…
* * *
** *
На Покрову, як ніколи,
Час легенди ожива.
Богородиця ізнову
Нас від лиха накрива.
Запоріжці -козаченьки,
Їй читали молитви,
Шанували, наче неньку,
Храми ставили, церкви.
Недарма ж в цей день знаменний,
Було створено УПА.
По землі, благословенно,
Богородиця ступа.
І Покровом покриває
Українських вояків,
Тих, хто ціну волі знає,
Тих, хто в мирі жити хтів.
Хто здавен і в сьогодення,
Україну захища,
І кому «Козак» імення,
Богородиця вкрива…
Щоб нападник всліп й не бачив,
Щоби куля не знайшла,
Робить ворога незрячим,
Богородиця свята.
І в цей день, в це світле свято,
Ми захисників своїх,
Поспішаєм вшанувати,
Й щиро привітати їх.
Хоч ми й добрі щірі люди,
Хай затямлять вороги,
Захистить, як треба буде,
Зможемо себе завжди!
* * *
Повертайся, будь ласка, живим!
Я прошу не багато, й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим,
Щоб нещастя тебе не спіткало.
Щоби Янгол закрив от біди,
Над тобою розправивши крила,
І шоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила.
Ясним ранком, та днем дощовим,
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка живим,
Батьківщина чекає на тебе.
* * *
Я дивлюсь на світлини бійців:
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні!
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають найцінніше -життя,
України найкращі сини!
* * *
Я тебя заговорю молитвами,
Так, как это может только мать,
Чтобы для врагов ты стал невидимым,
Чтобы пуля не смогла догнать.
Я в слова, как в чары заклинания,
Заложу заботу о тебе,
Чтобы берегли твое дыхание
Все Божественные силы на Земле.
Ранним утром, ночью, среди бела дня
Амулетом буду каждый час.
Кто-то должен ведь оберегать тебя,
Пока ты там защищаешь нас.

Добавить комментарий